реферат на тему сила і слабкість філософії правди зпредмету людина і світ

реферат на тему сила і слабкість філософії правди зпредмету людина і світ

Проблема розуміння світу та людини у філософії. Людина в історії філософської думки. Проблема людини в філософії. 1. Проблема людини в філософії. Вона виділяє різні сфери буття — неживу і живу природу, соціальний світ, сферу ідеальних предметів тощо, зводячи у певні галузі та види все, що становить буття. Онтологія також розглядає найзагальніші характеристики різних видів буття (просторово-часові, причинні та ін.). Вона охоплює вчення про категорії.

Воно визначає життєву позицію людини. Філософія - це система самих загальних теоретичних поглядів на світ, місце в ньому людини, з'ясування різноманітних форм відносини людини до світу. Поняття світогляду. Людина — єдина істота на Землі, здатна до пізнання буття та власної самосвідомості. Метою розгляду даної теми є аналіз феномена світогляду, його структури, історичних форм і особливо філософії, її власної природи і значення в особистому та суспільному житті людини. Аналізові світогляду, проясненню даного поняття філософи України приділяли пильну увагу, особливо починаючи з 80х років.

У рефераті розглянуто філософію добра і зла, сили і слабкості. Наведено відношення видатних світових вчених до проблеми етика ненасильства та етики благоговіння перед життям. Етика ненасильства виникає саме тоді, коли саме насильство вже править світом, діє беззаконня. З історії етики нам відомо, що всякий новий плин виникає в противагу існуючої і пануючої тенденції (згадаємо ранньохристиянську етику чи етику епохи Відродження). Позбавлений сили прощення позбавлений і сили любові. Ще раз ми зіштовхуємося з парадоксом чи з удаваною незгідністю: прощати повинний потерпілий, причому прощати охоче і добровільно і не у відповідь на покаяння, а до всякого покаяння.

Реферат на задану тему. "Людина як філософська проблема: її становлення і у історії філософії." . У філософії Нового часу людина досліджувався з позицій механізму як філософського світогляду. Вважалося, що людина, як і світ, також є механізм, складна машина. Ця машина є породженням природи, плодом її тривалої еволюції. Головне якість у людині - це її розумність. Покликання людини у тому, щоб змінювати світ з допомогою сили знання. Таке раціоналістичне сприйняття людини найповніше був представлений, зокрема, у творчості французьких просвітителів XVIII в. (Вольтер, К.Гельвецій, Д.Дидро та інших.). в Новий час продовжувало творити культ людини.

Кафедра філософії. Реферат на тему. "Людина як філософська проблема: її становлення і місце в історії філософії. " . Він розглядав людину як вищий предмет філософії та інших наук. Хоча людина є вищий прояв життєвої сили природи, разом з тим він являє собою поневолені зовнішнім світом істота, і тому - істота невільне. Як і кожне дитя природи, він любить її, але разом з тим беззахисний перед нею і нелюдського, перед суспільством. Світ і людина мають майбутнє, тільки якщо людина знаходить в собі сили для того, щоб не вмирати, а творити цей світ, роблячи його більш людяним. 4. ВИСНОВОК. Звернення до історії філософської думки показує, що тема людини є, по-перше, неперехідною.

Реферати Курсовi Твори та аудiокниги. Понедельник, 21.12.2020, 19:52. Главная Регистрация Вход RSS. Релігія головним предметом своєї уваги робить співвідношення поцейбічного і потойбічного світів. Сфера людського і сфера божественного, земне і небесне – серцевина релігійних роздумів. Зв'язок їх – надзвичайно складний і суперечливий – релігійна свідомість прагне показати як впорядкований і зрозумілий людському розумові, але кращим і пріоритетнішим є пряме інтуїтивне осягнення цього зв'язку. Всі конкретні речі і люди існують в силу причетності до ідей, які знаходяться в потойбічному світі. Реальний чуттєвий світ є блідою копією світу ідей.

Її предмет та функції Філософія як теоретичний світогляд поряд із наукою, мистецтвом, мораллю, правом —одне з видатних надбань людської цивілізації та культури. Вона — не тільки візитна картка цивілізації і культури, а й їхня основа та животворний фермент. Філософські ідеї, школи, напрями подібно до людей, які їх створили, не мають буття поза часом та простором. Правда, пристосовуючи і переосмислюючи філософські ідеї Арістотеля до католицько-християнської релігії, Фома фактично саму метафізику як філософію прирікає бути служанкою теології.

Фундаментальна роль належить філософії у розвитку і обгрунтуванні культури людства. У теоретичному плані культуро-охоронна та культуро-творча роль філософії полягає у розробці онтології культури, у відповіді на питання: що у бутті матеріальної та духовної культури належить до справжніх, а не ілюзорних людських цінностей.

Іншими словами, місце філософії в житті людини і суспільства обумовлюється тим, що вона може і здатна здійснювати вторинний рівень узагальнень. У реалізації цих завдань філософія спирається як на різні філософські концепції пізнання, так і на результати, досягнення природничих, гуманітарних і технічних наук, на основі яких вона здійснює свої логіко-методологічні узагальнення. Розкриваючи роль філософії в житті людини, можна стверджувати, що вона виконує певні функції (рис. 1.3). Мал. 1.3. функції філософії.

В українській філософії проблема світу і людини здавна займає одне з провідних місць, вирішуючись у різні історичні епохи відповідно до рівня розвитку суспільної практики і наукового пізнання. Так, східні слов'яни (які склали основу українського народу), як і народи інших країн, на ранніх етапах історії у своїй діяльності і духовному житті спиралися на емпіричний досвід і міфологічну картину світу з її обожнюванням реальних сил природи і поклонінням їм. Таке світосприймання не втратило свого впливу на їхню духовну культуру і при політичній орієнтації Володимира Святого на прийняття христи.

Значущість цієї теми зумовлена необхідністю осмислення множинності, багатоголосся, складного переплетіння концептів сучасної філософії, гнучким, багатовимірним пошуком сучасною філософією власної ідентичності та актуалізацією функції модератора культури, проблематизацією образу сучасної людини. Для класичної філософії – філософії Нового часу – характерна безмежна віра в силу . Світ – це життя, основою якого є воля до влади або допомога людині в тому, щоб пристосуватися до навколишнього світу і реалізувати себе – самоствердитися. Мислитель формулює предмет філософської антропології: це – наука про сутність і структуру сутності людини.

Людина - людство - космос - Проблема людини у філософії - ОСНОВНІ НАПРЯМИ І ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ ФІЛОСОФІЇ - Посібник з філософії - дає можливість познайомитися з поглядами великих філософів, філософськими проблемами, філософськими категоріями, як людина пізнає світ, методами та формами наукового пізнання, проблемами суспільного розвитку, проблемами людини, її походження, сутність, структура особистості, смисл життя, сучасна філософія та методологія наукового пізнання.

Основні теми філософських роздумів : світ і людина , буття і свідомість. Філософія і світогляд. Таким чином, запроваджений до людського лексикону Кантом термін "світогляд" не слід розуміти буквально, як лише систему поглядів на світ, – це споглядальне, просвітницьке тлумачення, – а як активне самовизначення людини в світі, яка шукає шляхи від ідеї до дії. Ще раз підкреслимо, що світогляд – не просто узагальнене уявлення про світ, а форма суспільної самосвідомості людини, вузловими категоріями якої виступають поняття "світ" і "людина". Через ці поняття суб'єкт світогляду усвідомлює своє призначення у світі і формує життєві установки.

Сприймаючи якусь частину світу, людина для ефективної діяльності змушена добудовувати у мисленні цілісну картину світу. У такий спосіб виникає світогляд. У цьому і слабкість переконань – бо одновимірність спричиняє брак самокритичності, консенсусу. Маючи на увазі саме цю властивість переконання, Ф.Ніцше стверджував, що потреби в переконаннях – це потреби людей слабких і духом, і тілом. Філософія – тип світогляду для якого характерний розгляд людини і світу в їх єдності, коли здійснюється усвідомлення світу, визначення свого місця у світі, і вироблення програми життєдіяльності. Філософія не має своїм предметом вивчення світу – цим займається природознавство.

Наукове бачення людини у світі. Українська академія філософії в творчості О.Новицького та С.Гогоцького. Людина для самої себе постає як найперший предмет зацікавленості та осмислення. Все, що людина знає, з чим пов'язана практично, життєво або уявно, — усе це, врешті-решт, замикається на неї саму як на реальний суб'єкт та центр свого універсаму. Водночас саме буття людини, з одного боку, незбагненне різноманітне у своїх проявах, з іншого — проблематичне в тому сенсі, що воно не передбачуване і не гарантоване як у своїй якості, тик і в кінцевій виправданості. Тому філософія розглядає людину в окресленнях свободи, самоздійснення, пошуку та утвердження життєвих сенсів.